Найменшою пошаною у жителів Еллади користувався АрЕс — бог війни та один із 12 верховних богів-олімпійців. Йому приписували підступність, віроломство й жорстокість через нездатність упоратися зі своєю невгамовною люттю на полі битви. Арес був уособленням нестримної пристрасті до кровопролиття, віддаючи перевагу війні заради війни. Ім’я цього підступного бога наводило жах на мирне населення всієї Стародавньої Греції.
Народження давньогрецького бога війни
Існує дві версії щодо цього. Згідно з першою, він був законнонародженим сином Зевса та Гери. А ось у другій розповідається, що дружина верховного бога, втомлена від його нескінченних зрад і вражена тим, що в Зевса повсюдно народжувалися діти на стороні, вирішила на помсту зачати дитину без участі чоловіка. Гера торкнулася чарівної трави або іноді квітки, яку їй передала богиня рослинності Хлорида, і так з’явився бог війни.
Що стосується місця народження Ареса, то частина міфів говорить, що він був народжений на Олімпі, хоча волів жити не там, а в горах Фракії. А в деяких легендах саме Фракія називається батьківщиною цього грізного бога.
Атрибутика бога війни
Уявити бога Ареса без військового шолома та списа просто немислимо. Ще один його атрибут — запалений смолоскип.
Свита бога війни не поступається за жорстокістю своєму господареві. Це люті пси, будь-якої миті готові розтерзати живу плоть, і шуліка — провісник божевільних битв. Крім того, його супроводжували Еніо — богиня несамовитої люті та Ерида — богиня ворожнечі. Його коні, нащадки однієї з богинь ненависті та помсти ериній, мали імена до пари своєму власникові: Жах, Шум, Полум’я, Блиск.
Зовнішній вигляд Ареса
Найчастіше його зображували у вигляді суворого чоловіка середнього віку з хижим виразом обличчя та велетенською статурою. Арес — уособлення брутальності й войовничої злоби.
Всупереч своїй репутації, суворий Арес не був позбавлений привабливості й, маючи мужню зовнішність, користувався популярністю у протилежної статі. Його головною коханою була не хто інша, як блискуча богиня кохання та краси — Афродіта. Цей зв’язок був незаконним, оскільки Афродіта була одружена з Гефестом, який доводився Аресу рідним братом.
Коли обманутий чоловік дізнався про зраду дружини з богом війни, він дуже розгнівався. Вирішивши покарати коханців, Гефест виготовив найтоншу сітку, в яку парочка й потрапила. Бажаючи викрити кривдників, обманутий чоловік скликав богів-олімпійців, щоб ті помилувалися горе-коханцями, але глядачі, навпаки, висміяли бога-коваля й умовили відпустити полонених.
Шлюб Афродіти та Гефеста зберегли, а Арес так і залишився холостяком, як кожен чоловік, який цілком і повністю присвятив себе військовій справі.
Любовні романи та діти Ареса
У результаті епізодичних любовних романів у нього з’явилося численне потомство, яке за кількістю поступалося лише Зевсу та Посейдону. Афродіта народила йому 6-теро дітей. Ними були Деймос (жах), Фобос (страх), Гімерос (або бажання пристрасного кохання), Гармонія (богиня щасливого шлюбу), АнтЕрос (ненависть) і ЕрОт або Ерос (божество кохання та потягу). Багатьох дітей Арес зачав зі смертними жінками, і це не враховуючи німф, амазонок, ериній та інших міфічних істот.
Син Зевса
Зевс не мав до Ареса звичайних батьківських почуттів. Більше того, якби він не був його рідним сином, верховний бог негайно відправив би його в безодню ТАртара до нащадків Кроноса й Урана. Не можна також сказати про особливу симпатію до Ареса з боку інших богів. Їм були чужі його нестримна жага крові та невиправдана жорстокість. Арес опікувався воїнами, які були подібні до берсерків — давньоскандинавських бійців, що прославилися несамовитістю й нещадністю в битвах.
Арес і Афіна
Кровожерливий Арес був повною протилежністю благородній воїтельці Афіні Палладі, мудрій богині, яка була уособленням чесності та справедливості, покровителькою героїв і захисницею міст. На відміну від свого нещадного антипода, який волів розв’язувати проблеми агресивно й жорстко, богиня Афіна Паллада символізувала справедливе та чесне протистояння.
Ці боги часто стикалися між собою в міфах, при цьому кожен із них незмінно відстоював власні переконання.
